Київська область

Гнатюк Дмитро Михайлович

Народився 28 березня 1925 р. у с. Мамаївці Чернівецької області.

Освіта вища. У 1951 р. закінчив Київську державну консерваторію ім. Чайковського, спеціальність - оперний і камерний спів. У 1975 р. закінчив Державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, режисер.

З 1951 р. по 1988 р. працює солістом опери (з 1975 р. і режисер) Державного (тепер Національного) академічного театру опери та балету ім. Шевченка. З 1988 р. - головний режисер цього театру.

Народний артист України, народний артист УРСР, академік Академії мистецтв України, професор Музичної академії ім.Чайковського.

З 1998 р. - депутат Верховної Ради України. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 8-10 скликання (1972-1984 рр.).

Безпартійний. Обирався головою Музичного товариства України, головою Київського театрального товариства; членом Комітету державних Шевченківських премій, Комітету захисту миру та інших. Член правління Всеукраїнського фонду відтворення пам'яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара, член правління Фонду сприяння розвитку мистецтв; Комітету "Україна-Європа".

"Уся моя родина, крім мене - філологи. Дружина Галина Макарівна - доктор філологічних наук, мовознавець. Син Андрій та невістка Наталка - обоє кандидати філологічних наук, доценти. Онук Дмитро після закінчення університету продовжує вищу освіту в аспірантурі.

Мета мого життя - була і є - сіяти зерна національної культури, дбати за відродження і збагачення українського мистецтва в незалежній соборній Українській державі. Життєвий принцип - чесність, відповідальність, працелюбність, доброта. Найприємніше у роботі - схвалення, розуміння моєї праці як співака і актора у слухачів та глядачів, їх позитивні емоції та відгуки.

У людях найбільш за все ціную порядність. Улюблене заняття - робота в саду.

Маю державні нагороди: Герой Соціалістичної праці (1985), Державну премію України ім. Шевченка (1973), Державну премію СРСР (1977), Державну премію Грузії ім. Паліашвілі (1972), Премію Ленінського комсомолу (1967). Ордени та медалі СРСР. У роки незалежної України - Почесну відзнаку Президента України (1995), ордени "Миколи Чудотворця "За примноження добра на землі", князя Володимира Великого ІІІ ст., князя Ярослава Мудрого V ст., "Різдво Хрістове 2000".

Мрію своєю працею, мистецтвом сприяти утвердженню самосвідомості українського народу, його патріотизму і національної гордості".